У Кремнієвій долині знову вирує життя. На офісних комплексах вздовж Шосе 101 викрашаються логотипи перспективних стартапів. Орендна платня росте, так само, як і попит на вишукані вілли в курортних містечках типу Лейк Тахо, – явний знак того, що статки ростуть.
Агломерація Сан-Франциської затоки – це колиска напівпровідникової індустрії, що каталізувала зростання комп’ютерних фірм та інтернет-компаній. Її чаклуни робили світ футуристичним, сповнюючи його дивами від телефонів з тачскрінами до програм, які уможливлюють миттєвий пошук у визначних бібліотеках чи дозволяють на величезній відстані керувати дронами. Таке відродження ділового життя з 2010 року означає, що прогрес набирає обертів.
Тож може здатися дивним, що дехто в Кремнієвій долині вважає, що вона переживає застій, що інноваційний бум протягом десятиліть поступово вщухає. Пітер Тіль, засновник платіжної системи PayPal, перший зовнішній інвестор у соціальну мережу Facebook, відчуває, що з інноваціями в Америці «десь між “кепсько” та “катастрофічно”». Таке саме розчарування виявляють інженери найрізноманітніших профілів. Множиться й наразі невеличка група економістів, які вказують, що вплив інноваційних технологій на економіку сьогодення не витримує жодного порівняння з тим, яким він був у минулому.
[…]
По всіх усюдах з успіхом застосовуються нові технології, на розробку яких надихають дешеві обчислювальні потужності. Комп’ютери починають розуміти людську мову. Люди керують відеоіграми, просто рухаючись у просторі, – ця технологія може незабаром увійти в ужиток у багатьох сферах бізнесу. Тримірний друк уможливлює штампування зростаючої кількості об’єктів, а трохи згодом може стати у пригоді тим, хто вирішить друкувати людські тканини й інші органічні матеріали.
Ті, хто не вірять в інновації, можуть назвати все це «маячнею про майбутнє». Але припущення по те, що зростання, обумовлене запровадженням нових технологій, має чи безупинно подовжуватися, чи поступово припинитися замість того, щоб то прискорюватися, то уповільнюватися, суперечить історії. Професор Чиказького університету Чед Сіверсон зазначає, що ріст продуктивності праці в епоху електрики був нерівномірним. Зростання було млявим під час запровадження важливих електротехнічних інновацій наприкінці 19-ого та на початку 20-ого століть, а потім воно різко прискорилося.